Склад системи блискавкоприймачів для будівель з різною покрівлею

Організація системи для будівель з плоскою покрівлею

1. Універсальний тримач з бетоном ND2114.
2. Пруток-катанка гарячеоцинкований Ø8 NC1008.1.
3. Універсальний з'єднувач NG3103.
4. Контрольний з'єднувач NG3203.
5. Смуга-тримач смуги ND2311.
6. Смуга гарячеоцинкована 25×4 NC2254.1.
7. З'єднувач кутового провідника NG3202.
8. Фасадний тримач ND2307.
9. Настінний тримач для блискавкоприймальної щогли довжиною 5–7 метрів PL100IN.
10. Блискавкоприймальна щогла NL7000AL.
11. З'єднувач пруток-пруток Ø8 NG3104.
12. Блискавкоприймальна щогла NL7000AL.
13. Бетонна основа 10 кг NL0310.
14. З'єднувач смуга-смуга з розділовою пластиною NG3105.
15. Комплект спуску вертикального накального заземлювача NE1231 + NE1232.
16. Смуга гарячеоцинкована 40×4 NC2444.
17. З'єднувач смуга-смуга з розділовою пластиною NG3125.

Організація системи для будівель із скатною покрівлею

1. Універсальний з'єднувач NG3103.
2. Пруток-катанка гарячеоцинкований Ø8 NC1008.1.
3. Тримач дроту на водостоку з болтом ND2308.
4. Хомут на металеві труби 80–160 мм NG3001.
5. Блискавкоприймач з тримачем 3 м NL7300.
6. Кутовий тримач на гребені ND2202.
7. Кутовий тримач на гребені з пластиковим тримачем ND2204.
8. З'єднувач кутового провідника NG3202.
9. З'єднувач пруток-пруток Ø8 NG3104.
10. Пластиковий тримач під черепицю ND2214.
11. Фасадний тримач ND2307.
12. З'єднувач пруток-смуга з розділовою пластиною NG3101.
13. Смуга гарячеоцинкована 40×4 NC2444.
14. З'єднувач смуга-смуга з розділовою пластиною NG3125.

Провідники

Пруток-катанка

Смуга

Трос алюмінієвий

Пруток алюмінієвий в ПВХ ізоляції

Система активного блискавкозахисту

Спочатку під час грози виникає напруженість електричного поля між землею і атмосферою, що, у свою чергу, заряджає активний блискавкоприймач JONOSTAR.

Коли напруга поля між атмосферою і землею досягає максимуму, спеціальна індукційна котушка, яка знаходиться в блискавкоприймачі, генерує «зустрічний лідер» до «спадаючого лідера» блискавки і утворює канал проходження розряду до активного блискавкоприймача.

Якщо дія блискавки спрямована на об'єкт, що знаходиться в зоні захисту блискавкоприймача, вона буде спрямована до нього.

Активний блискавкоприймач є повністю автономним і приводиться в дію лише під час грози.

Конструктив блискавкоприймача JONOSTAR

Активний блискавкоприймач вкручується в щогли NL3009, NL5000, NL6000, NL7000, NL8001.

1. Накінечник блискавкоприймача.
2. Індуктивна котушка.
3. Генератор імпульсної напруги.
4. З'єднувальна муфта М16.

Загальні правила проєктування активного блискавкозахисту
Згідно з французькою нормою NF C 17-102.

• Кожен блискавковідвід повинен мати мінімум один струмовідвід.
• Щогли антен, що знаходяться на даху, необхідно з'єднати зі струмовідводом за допомогою іскрового розрядника.
• Опір заземлення повинен бути не вище 10 Ом.
• Якщо висота будівлі перевищує 28 м, необхідно передбачити два струмовідводи на протилежних фасадах будівлі.
• Всі об'єкти на даху будівлі (антени, щогли, кондиціонери і т.д.) повинні знаходитися всередині захищеного простору. Для визначення радіуса захисту необхідно скористатися таблицею підбору блискавкоприймача.

Захист від імпульсних перенапруг

Призначення УЗІП — пристрій, призначений для обмеження перехідних перенапруг і відведення імпульсів струму.

Імпульсні струми — це електричні струми, які характеризуються короткочасними змінами напруги або сили струму. Частота такого імпульсу значно перевищує швидкість спрацьовування автоматичних вимикачів.

Такі струми безперешкодно досягають обладнання до того моменту, як спрацює вимикач.

Швидкість спрацьовування УЗІП у мільйони разів швидша, що дозволяє ефективно протидіяти таким явищам.

ПЗІП класу I

Ізолюючий іскровий проміжок класу I

Змінні модулі для ПЗІП класу I + II

Ізоляція будь-якого електроприладу розрахована на певний рівень напруги. Як правило, електроприлади розраховані на імпульс перенапруги 0,5–2,5 кВ. При перевищенні цього показника відбувається пробій ізоляції, що згодом може призвести до короткого замикання і виходу обладнання з ладу. Пробій може виникнути також в електропроводці, що неминуче призводить до пожежі.

Основою УЗІП є елемент з нелінійним опором (опір може змінюватися залежно від умов). У робочому режимі (при відсутності імпульсних напруг) струм через УЗІП можна вважати нульовим, і тому УЗІП у цих умовах є ізолятором і безперешкодно може бути встановлений між фазним і заземлюючим провідником.

При виникненні імпульсу напруги УЗІП різко зменшує свій опір і пропускає імпульс через себе на заземлення (або навпаки), розсіюючи поглинену енергію у вигляді тепла. У цьому випадку через варистор короткочасно може протікати струм, що досягає декількох тисяч ампер. Таким чином, імпульс «зрізається», і на пристрій, що знаходиться під захистом, потрапляють нормалізовані напруга і струм.

Величина імпульсу перенапруги може значно відрізнятися і залежить від декількох параметрів. Найбільші за величиною імпульси в мережі можуть виникнути з двох причин: удар блискавки в систему зовнішнього блискавкозахисту (коли імпульс через контур заземлення потрапляє на головну заземлювальну шину і далі на всі заземлюючі контакти розеток і корпуси обладнання по нульових захисних провідниках) і удар блискавки в повітряну лінію електропередач (коли імпульс досягає обладнання по фазних і нульових робочих провідниках).

Можливі й інші причини утворення імпульсів перенапруги, наприклад, імпульси, наведені електромагнітним полем блискавки при її ударі на відносно невеликій відстані від лінії електропередач або контуру заземлення. Величина такого імпульсу значно менша, ніж від прямого удару блискавки, але її цілком достатньо для виведення з ладу електрообладнання.

Крім цього імпульси можуть утворюватися штучно при комутаціях у мережі (наприклад, перемикання трансформаторів або запуск потужних двигунів).

Отже, як же боротися з перенапругами? Однозначно захистити все обладнання всередині будівлі лише одним класом УЗІП зазвичай не вдається, оскільки неможливо заздалегідь передбачити параметри імпульсів.

Наприклад, якщо застосувати тільки перший клас УЗІП (NX1001, NX1012), він нейтралізує більшу частину імпульсу від прямого удару блискавки в живильну повітряну лінію. Однак існує висока ймовірність того, що залишковий імпульс буде достатнім, щоб пошкодити електротехніку всередині будівлі. Крім того, нижній поріг спрацьовування УЗІП I класу зазвичай високий, і існує ризик отримання імпульсу, який перевищує допустимий для обладнання, але є нижчим за поріг спрацьовування.

При застосуванні тільки другого класу УЗІП (NX2011–NX2042) забезпечується своєчасне спрацьовування, але такі пристрої здатні пропускати лише відносно невеликі імпульси, наприклад, наведені віддаленим ударом блискавки, і не захищають від потужних імпульсів прямих ударів.

Існують комбіновані УЗІП класу I + II (NX1211–NX1242) або II + III (NX3011). Такі пристрої поєднують властивості двох або навіть трьох класів і дозволяють підібрати найбільш універсальний спосіб захисту.